Прямо кажучи, це рішення далося не легко, але зʼявилось два вагомих аргумента.

По-перше, в нас тупо закінчились машини. Тобто вже всьо - доїздились. Все, що було і є - більше часу проводить на ремонті і це хана, як бісить та відволікає від і так складної роботи.
Зазвичай ми їздимо не по асфальту та не в зберігаючому режимі, тому результат закономірний.

По-друге, екіпаж стає більшим і в купешку ми не вміщаємось при всьому бажанні - вона двомісна і разом зі зброєю, екіпом та всім обладнанням, комусь приходилось би їздити на багажнику на даху.
Самі розумієте, це плюс-мінус не додає процентів нашій ефективності та дещо знижує ккд групи.

Саме тому ми прийняли хоч і складне, але вірне рішення.
Передати нашого вірного помічника тому, хто хоче зберегти цю красуню на памʼять про шлях до Перемоги та допомогти підпалювачам, які стабільно херачать на самих гарячих напрямках.

Все максимально просто і прозоро - кожен донат в 300 гривень дорівнює одному квитку. Тобто донат в 600 гривень - 2 квитка. В 3000 гривень - 10 квитків. І так далі.

Платежі приймаються різними способами, а сам розіграш пройде по стандартній схемі - всі виписки з рахунків сортуються в одну хронологію по часу доната і за допомогою ресурса random.org визначимо переможця.

Розіграш закінчиться, як тільки сума донатів досягне 600 тисяч гривень або не пізніше 20 листопада. Слідкувати за результатами можна на особистих сторінках підпалювачів в інстаграмі (тут, тут і тут) або в телеграм-каналі Хроніки війни.

Окремо від нас за найбільший донат є крутий приз!


Великий годинник, який зробив наш друг із прожектора приціла з кацапського підбитого танка Т-62. Цей танк трохи не встиг зробити «жест доброї волі» та «зайняти більш вигідні рубежі» під час контрнаступу Сил Оборони на Херсонщині в вересні 2022-го року.

Саме ця автівка деякий час в базовому вигляді шастала по столичних вулицях і радувала своїх володарів. А тепер це не просто кінь, а сімбіоз нахабності зі швидкістю та зухвалості з агресією.

Навесні 22-го купешку передало нам подружжя, яке виїхало із країни, але дуже хотіло чимось допомогти. У нас тоді не було особого вибору, тому із вдячністю прийняли її та й їздили по гуманітарним питанням в різні міста України.

В якийсь момент нам вдалося її поміняти на повний привід - добрі люди дали взамін неї Фронтеру, яка поїхала на Херсонщину та служила там на радість бійцям Сил Оборони.

Через деякий час, прикиньте, ті добрі люди, у яких ми наміняли джипа на купеху, набрали і кажуть такі шось тіпа «Агов, ми все зробили, забирайте свій унічтожатор». І приганяють нам оцього десиптікона. Вау?! Однозначно!

Тепер це максимально полегшена купеха, піднята, з посиленою мордою, на злій всюдихідній резині та із світлом-сєтчатковипалювачем. Цей монстр давав ще тієї копоті, як по Херсонських степах, так і полями Донеччини. Висока швидкість, низький сілует та потужний двигун - це все робило нас дуже складною ціллю та дозволяло прошмигнути, куди треба. Але настав час з нею прощатися і ми маємо надію, що новий власник буде її любити так само, як і ми.